“Кабінетна” зустріч з поетом Тарасом Федірко

2 грудня 2009 року, у традиційну середу о 18 год. за адресою Винниченка, 12 госем Кабінету стане Тарас Федірко, молодий поет та перекладач.

Коротко про автора:

Тарас Федірко, народився 23 листопада 1990 р. в Тернополі. Студент географічного факультету ЛНУ ім. І. Франка. Поет, перекладає з італійської та російської мов. Учасник «Західного фронту молодої української поезії»

Кілька слів від модератора:

Останніми роками в українська література стала свідком появи нового покоління. Хтось буквально увірвався, хтось поволі входить, хтось нахабніше, хтось – скромніше, у когось вже є своя видана книжка, у когось – публікація, або й без неї. “Кабінет” продовжує представлення цієї генерації. За різноманітного нашого сприяння вже відбувалися зустрічі з “Західним фронтом молодої поезії”, “Рожевим слоником”, Андрієм Любкою, Григорієм Семенчуком, Лесем Белеєм та багатьма іншими (що їх записи вже публікувалися на цьому сайті).

Наступний наш гість – Тарас Федірко був чи не найбажанішим гостем “Кабінету” і його прихід в літературу виглядає для мене чи не найважливішим. Те, що говорю, говорю цілком суб’єктивно і може зовсім не правильно. Але говорю про найближчого мені, поряд з Белеєм, автора, не тільки з генерації, але з сучасної літератури загалом. Помітив його тексти десь півтора-два роки тому завдяки “Західному фронту” але, подумав – причулося, вирішив витримати паузу дотепер.

Він ніби наново, серед руїн, знаходить власну мову. Ніби стверджує наново право говорити. Саме це є важливо у виході з ситуації пост-модерну. У нього важливий відхід у метафізику, намацування справжності буття – він виявляє її по-новому у нашій літературі, у мові, а краще сказати – виявляє наново. Саме “метафізична” поезія дає таку можливість, зрештою, тільки вона і можлива, як поезія. Бо вона констатує, не стверджує, не здобуває, а саме констатує можливість, не право, а саме можливість, того ядра, яке є свідком справжності існування.

Юрій Кучерявий

Джерело: lviv-online