Виставка Олександра Трофимюка

Художній салон «Мистецька рамарня» презентує виставку Олександра Трофимюка. Живопис та графіка знаного митця, роботи що презентують незвичний, омріяний, до певної міри казковий Львів, натюрморти щойно зірваних жоржин, конвалій, волошок та маку, солодкі літні яблучка … та «Констанація».

«Констанація» – твір з глибокою символікою, автор розповідає: « сім років жила ідея зробити щось на тему політики. Жила виключно на сторінках альбомів та ескізів. Та якось до рук потрапила недописана ікона, виконана на розколеній дошці й до мене прийшло прозріння. Інтерпритацій може бути безліч, але пропонується споживати під політичним соусом. Ненька Україна, ікона Матері Божої, першу ділить Борисфен, іншу прикра тріщина. Символічно, але це і є розкол, кордон (кому як завгодно). Он сидять сильні мужі з клейнодами й розриваються географічно навпіл, одні на схід, інші на захід. Ба, навіть бідолаха кінь вагається=). Мазок за мазком на незавершеній іконі вималювались кон’юнктурні віяння. І байдуже тим воякам до Матері Божої, поверху котрої утворилася Україна…

Та все ж оптиміст, коли уважно розгляне картину, помітить, що не на Заході і не на Сході сонце, і не туди, мов соняшники, повернулися козаки. Он, воно нагорі, те сонце! А чуби сплітаються воєдино в грона калини. Спільнота розумних, міцних, незалежних, без правобережних, без лівобережних, добрих, привітних і незрадливих, в усьому єдиних, в усьому щасливих…».

Більше дізнатися про автора дає змогу коротка автобіографія. Сповнене пригод дитинство, з рогаткою в кишені, провів у місті Червоноград. У проміжках між рибалкою, футболом та дослідженням вечірніх вулиць, досконало вивчив ровер і якось закінчив восьмий клас. Десь тоді захопився читанням книжок та рок-музикою. Днями безтурботно ганяв містом, влаштовував бійки, псував життя сусідам=), а вночі жадібно ковтав книжки сторінка за сторінкою. Відпустив довге волосся та пообіцяв собі ніколи не перетворитися в пролетарія чи сантехніка Васю.

Втрапивши в дерев’янні обійми янівського училища різьби по дереву, з успіхом продовжував ухилятися не лише від тригонометрії, а й від виготовлення шкатулок та орлів з вставними крилами, за що був удостоєний срібної медалі Юного учасника ВДНГ СРСР і дипломом з відзнакою.

Продовжуючи шлях замислуватою лінією «вільного художника», стратегічним маневром, через інститут архітектури «Львівської політехніки» уникнув почесного обов’язку, ставши лейтенантом запасу. Сховав у шухляду диплом бакалавра, а заразом і диплом першого ступеня всесоюзного конкурсу дипломних проектів. Із альтруїстичних міркувань містобудуванням вирішив не займатися.

«Чевона фіра» тим часом зав’язла у трясовині, і я залишився віч-на-віч з власною долею. Ставши на слизьку стежину життя художника, збагатив дитяче любування фарбами, післявиставковими фуршетами, художніми тусовками, мистецтвознавськими теревенями. Здобувши істинні цінності у вигляді коханої дружини та двох дітей, отримав можливість пізнати філософію самотності художника. Засів у майстерні й роки по тому стали з’являтися картини, про які мріялося в дитинстві…

Джерело: lviv-online