Театр ім. Леся Курбаса – Репертуар вистав на листопад

14 листопада (субота)

MA-NA HAT-TA

за І. Бахман



судовий експеримент

«Перетворивши назву “Добрий бог Мангеттену” на Ma-Na Hat-ta, слово, що мовою індіанців означає “небесна земля”, режисер намагався відірвати сюжет від землі, піднести дію не лише на останній поверх хмарочоса, а вище, далі, в безконечність. Художникам Володимиру Кауфману та Наталці Шимін вдається настільки візуалізувати слово, що воно працює на повну потужність. Стримана палітра з рожевим полум’ям сукні Дженіфер, легко пізнаваний Мангеттен із легко пізнаваних картонних коробок, величний та іронічний, який легко піддається трансформації, – все це можна сміливо зараховувати до незаперечних переваг вистави. У тому, як виглядає ця радіоп’єса (парадоксальне поєднання!), є саме той крок за межу реальності, гра на небесній території.»

15 листопада (неділя)

ЧЕКАЮЧИ НА ГОДО

«Мало хто згадує, що «Годо», по суті, трагікомедія. І безглузда словесна еквілібристика Володимира, Естрагона, Поццо й Лаккі відсвічує живою людською гіркістю. Про що завгодно ставлять «Годо» — про диваків, дурнів, філософів. Курбасівці своєчасно підстелили соломки, убезпечивши себе від можливої поразки, поставивши і зігравши… про себе. Про акторів. Про балакучих, суєтних і непосидючих лицедіїв, які жонглюють марними словами й непотрібними предметами. Ще трохи — і вийшов би формений цирк. Але в них є відчуття, коли треба вчасно зупинитися, утримуючи баланс комічним і трагічним.»

18 листопада (середа)

ДЕ ПОДІЛАСЯ ДУША?…

20 листопада (п’ятниця)

ЗАБАВИ ДЛЯ ФАУСТА

бави для Фауста» — забави вишукані та витончені, де чорно-золотий Свидригайлов бавиться з ляльками. Білий простір, що різноманітно розкривається багатьма дверима. Неторканий простір з чорним силуетом решітки. Холодний простір з палаючим вогнем. Простір, заповнений енергетичним полем Свидригайлова, що нагадує безмежність та мінливість моря та італійські пісні. «Неаполітанська затока, і нудно…» Йому нудно, і він бавиться у Мефістофеля. Гетівська асоціація не приховується, а підкреслюється, ризикуючи впасти в прямолінійність. Не впадає… Трансформувати філософську притчу в «гру з текстами», розмовляти мовою театру і тільки нею, тобто користуючись театральністю як законом — ознаки багатьох робіт Молодіжного. В роботі над Достоєвським зроблено ще один крок на шляху засвоєння законів, видів, станів життя ігрових структур, ще один крок на шляху пізнання світу театру, його науки.»

21 листопада (субота)

НАРКІС

катавасія за мотивами прадавньої єгипетської притчі,

текстами Григорія Сковороди та давніми духовними напівами.

«Господні лики оточать глядача ще в крихітному фойє театру, залишаючи відчуття якогось внутрішнього блаженства. Світло вихопить з темряви циліндр — прообраз Діогенової бочки, в якій тінь руки намагатиметься в одну мить утримати сонце, а в іншу — серце, чи, може, душу? Власне, про душу йтиметься в цій непростій театральній розмові. У виставі показан шлях людини до пізнання себе та усвідомлення швидкоплинності часу. Від спроби філософствування в бочці до миті, коли бочка перетворюються на піщаний годинник і настане усвідомлення, що останні піщинки часу вже стікають — і час думати про Вічне. Тоді понесуться до небес ірмоси… Людина у виставі проходить шлях від народження в коконі до омивання ніг, від намагання згорнутися від болю, як у материнському лоні, до сміливості розкласти руки для розп`яття.»

22 листопада (неділя)

МАРКО ПРОКЛЯТИЙ, або СХІДНА ЛЕГЕНДА

драматична симфонія за поезіями Василя Стуса

«У виставі використовуються образи-теми давніх українських легенд про Марка Проклятого і Мамая та східна легенда про Манкурта — дитину кочового племені, яку насильно позбавили пам` яті про свій рід.

Стус є одним з небагатьох творців міцних структур мови, міцного, місткого слова. Бо тільки таке слово може передавати глибинний зміст архетипів культури. Для театру, де закоріненість слова, звукосполучення у процеси підсвідомого є особливо відчутна, очевидним є і та непересічна роль, яку відіграватиме поезія Василя Стуса у подальшому становленні української мови.

Я навмисне беру тільки мистецький бік творчости Стуса, але і як Людина, як Просвітлений Духом він залишив нам справжнє джерело пророка. Проте, це питання індивідуальні, навіть інтимні, добрий тон тут велить мовчати.»

25 листопада (середа)

ПРЕМ’ЄРА! САД НЕТАНУЧИХ СКУЛЬПТУР

за драматичною поемою Ліни Костенко

27 листопада (пт)

АМНЕЗІЯ, або МАЛЕНЬКІ ПОДРУЖНІ ЗЛОЧИНИ

за Еріком-Емануелем Шміттом

тренінг акторської імпровізації в 2 діях

прем’єра 2008 р.

«Амнезія, тому що я ділив з тобою свої дні та ночі, але розповідав собі іншу історію… Амнезія, тому що я відчував непереборне почуття до тебе, але більше говорив про свої маленькі імпульси…Амнезія, тому що в глибині душі я був вірний, але скоріше б порвав собі горлянку, аніж визнав би це… Чоловіків характеризує те, що вони відмовляються від власної долі. Вони віддають перевагу свободі. Але що таке свобода, якщо вона ні до чого не веде? Чоловіки більше вигадують свободу, ніж користаються з неї. …Моя амнезія – це брехня для того, щоб повернутися та віднайти тебе» Е.-Е. Шмітт

28 листопада (субота)

ЧЕКАЮЧИ НА ГОДО

«Мало хто згадує, що «Годо», по суті, трагікомедія. І безглузда словесна еквілібристика Володимира, Естрагона, Поццо й Лаккі відсвічує живою людською гіркістю. Про що завгодно ставлять «Годо» — про диваків, дурнів, філософів. Курбасівці своєчасно підстелили соломки, убезпечивши себе від можливої поразки, поставивши і зігравши… про себе. Про акторів. Про балакучих, суєтних і непосидючих лицедіїв, які жонглюють марними словами й непотрібними предметами. Ще трохи — і вийшов би формений цирк. Але в них є відчуття, коли треба вчасно зупинитися, утримуючи баланс комічним і трагічним.»

29 листопада (неділя)

MA-NA HAT-TA

за І. Бахман

судовий експеримент

«Перетворивши назву “Добрий бог Мангеттену” на Ma-Na Hat-ta, слово, що мовою індіанців означає “небесна земля”, режисер намагався відірвати сюжет від землі, піднести дію не лише на останній поверх хмарочоса, а вище, далі, в безконечність. Художникам Володимиру Кауфману та Наталці Шимін вдається настільки візуалізувати слово, що воно працює на повну потужність. Стримана палітра з рожевим полум’ям сукні Дженіфер, легко пізнаваний Мангеттен із легко пізнаваних картонних коробок, величний та іронічний, який легко піддається трансформації, – все це можна сміливо зараховувати до незаперечних переваг вистави. У тому, як виглядає ця радіоп’єса (парадоксальне поєднання!), є саме той крок за межу реальності, гра на небесній території.»

Джерело: lviv-online