Марш Українського Воїнства

Нас кличе дух одвічної стихії! Цей клич разом з криком бранців чули козаки перед походами на Бахчисарай, чули його разом з плачем пограбованого українського селянства гайдамаки, освячуючи ножі. Чули його опришки, Січові стрільці, холодноярівці. Почули цей клич у далекому жовтні 1942 року і молоді хлопці та дівчата, вступаючи до Української Повстанської Армії – і поповнили лави своїх батьків-бунтарів, борців за Національну справедливість, продовживши їхню справу і не скорившись ворогові. УПА не підписувала капітуляції, війна не скінчилася. Не підписував миру з нами й ворог, тому боротьба українських повстанців триває.

Знову поріділи ряди українських революціонерів, не всі повернулися з лісу та Воркути, не тримає зброї тремтяча рука сивочолого повстанця.

Тепер вони кличуть нас! Нас молодих їм на зміну, щоб підняти червоно-чорний стяг та захистити націю.

Так, офіційно не ведуться бойові дії, але є загиблі та зґвалтовані. Ніби й міліція та служби безпеки з синьо-жовтими шевронами – але є обібрані та репресовані. Немає голодоморів, над кріслом президента висить золотий тризуб – а нація втрачає не тільки своє обличчя, а й по мільйону в рік українців кожного року при правлінні,цієї демоліберальної олігархії.

Час знову повстати, Час стиснути в руці бруківку, балон з фарбою чи електрогітару.

Час відновити опір!

Слава Перемозі!

Джерело: lviv-online