Виставка Ореста Гелитовича “Мит-тєвості”

Паліндромон славного львівського поета Назара Гончара у motto потрапив не випадково. На це є дві причини, адже паліндромон є деяким анаморфізмом в літературі. А ще анаморфізм як прийом зображальності задумувався спершу як кредо цієї виставки. Це не анаморфізм Бароко чи Маньєризму, не Мауріца Корнеліса Ешера, не технології DVD 16:9. Це мав бути новий анаморфізм, не конче, якийсь новий, незатребуваний. Але, як це часто буває, про нього чомусь забулося, не згадалося в потрібну мить і… він тихо відійшов, сховався в нетрях сердечних. Друга причина полягає в тому, що саме Назару було до снаги завести мене якогось пополудня до Музею Ідей.

Мить – це щось середнє між майбутнім та минулим? це те, що ми переживаємо зараз в конкретну хвилину? Очевидно шукати конкретної філософії дарма. Чи можливо цю мить передати через фарби на полотні? Очевидно, за своєю суттю це вдячніша справа, ніж звуки музики чи слово, які миттєві за своєю природою. Прозвучавши, звук щезає, залишаючи чи ні мітку у серці. Значно складніше займатися передаванням цієї миті на полотні – значить це вже не мить (може застигла мить?)

Мить – як середнє між минулим і майбутім має певні обмеження в просторі, також і часі. Бувають миті важливіші й менш важливі, більше наповнені за суттю та з меншим наповненням. Значить, мить щось аж надто скороминуче, яке відчуваємо або ні, усвідомлюємо або ж ні. Вона багата на емоційну наповненість, бо можна відчувати позитивну або негативну забарвленість якогось моменту. Все залежить від нашого уміння вслухатися у нас самих. Якщо ж мить поєднується з іншою миттю в ланку, то маємо вже якийсь перебіг подій, менш чи більш протяжний. Тоді вирисовується історія, складена з перебігу певних митей, по-іншому миттєвостей.

До чого ж тут мит-тєвість, спитаєте Ви? Певна гра слів, до якої залучено два слова: мит (міт) та миттєвість. Якщо мит відображає сокриті смисли, значить він має за мету навчати, поучувати, говорити про найважливіше. Також закликає нас до мімезису (за Платоном), тобто згадування або ж відтворення певної природної ситуації. Для нас важливішим є прагнення поезису, тобто образотворення під дією чуттєвих, ментальних чинників. Так чи інак усе показане складено у форму фризу не для виділення окремішності моментів, але для об’єднання їх у цілість задля повноти історії митей, з яких складається життя.

Довідка:

Орест Ґелетович народжений у Львові 22 липня 1968 р.

Навчався гри на фортепіано в музичній школі Соломії Крушельницької, на відділі оформлення в училищі Івана Труша, на кафедрі текстиля інституту прикладного мистецтва (тепер Художня Академія), теології Люблінського Католицького Університету.

Працює декоратором Національного театру Марії Заньковецької.

Джерело: lviv-online