Присвячується 90-річчю н.а. України О. Гринька

Олександр Гринько: «Дві історії одного життя»

Історія друга – «Лицар Мельпомени»


(на основі інтерв’ю від 27 серпня 2009 року)

«Минуле завжди живе в теперішньому, і якщо ми його не розкриємо, 
то воно може перерости в майбутнє».
О. Гринько

Народний артист України Олександр Боніфатьєвич Гринько народився 26 вересня 1919 року на Крем’янеччині. Закінчив Тернопільську гімназію. У 1938 році він – студент юридичного факультету Вільненського університету. У 1941 році заарештований і засуджений на 10 років. З 1948 до 1951 року перебував в інтинських таборах Республіки Комі. Звільнився у 1956 році. Відтоді працює в Національному академічному українському драматичному театрі ім. М.Заньковецької. Закінчив театрознавчий факультет Київського театрального інституту ім. І.Карпенка-Карого.     
Гринько неймовірно щирий, сильний та чесний. Кожний його монолог – це життя, подих, буревій. Усе, що він говорить йде з глибини і тому потужність сказаного проймає і зачіпає. Гринько – це приклад мудрої людини, яка вміє геніально прожити життя.   

Про театральну справу.
«Я починав не як всі у двадцять…(сміється) В театр прийшов дядьком – під сорок. Спершу грав на замінах, був «дублером», а потім почали давати головні ролі… (сміється) став героєм».  

Залізняк – «Гайдамаки» за Т.Г.Шевченком.
«Дуже я любив грати ролі, що торкалися глибини душі і свідомості. Залізняк – це саме той герой, який говорить не тільки словами, він промовляє усім. Там такі слова і мені воно близьке, ви ж розумієте – сидів. У мене, не те що текст подається, все нутро».  

Командор – «Камінний господар» Лесі Українки.
«Командора люблю Лесі Українки. Солідна роль. Я відчував, що щось роблю». 

Король Лір – за однойменною п’єсою  В.Шекспіра. 
«Треба віддати належне заньківчанам, які, знаючи звідки я приїхав, дали мені можливість пізнати театр, долучитися до нього, стати його невід’ємною часткою». 

Митрополит Кирило – «Данило Галицький» В.Босовича.
«Я постійно був у пошуках, не відчував, що роблю щось серйозне. От вийшов, розказав… посміялися… по-аплодували. Але що це?  Для чого я це роблю?! Заньківчани допомогли зрозуміти, адже кожна роль – це відповідь на запитання життя». 

Король Клавдій – «Гамлет» В.Шекспір.
«Коли особисте переходить на роль, а роль на особисте – саме тоді створюється образ». 

Бризгалов – «Кафедра» О.Врублевської. 
«Одна з моїх останніх ролей – Бризгалов у «Кафедрі» Врублевської. Для мене ця роль цікава тим, що вона негативна, адже в більшості я грав позитивних персонажів. Ті ролі всі такі мудрі, такі розумні, такі величні, що нехай тобі грець. Вже мені це все набридло. Звісно, колись мені імпонувало, що я граю капітана, чи маршала Тохачевського, чи ще якогось героя. А мені весь час кортіло: де б я міг зіграти щось зовсім інакше. Негативного Бризгалова я намагався зробити, як то кажуть, «обаятельным» і воно, так і вийшло».

Олеся Галканова
керівник бюро 
НАУД театр ім. М.Заньковецької

Джерело: lviv-online